Мотивація чоловічих та жіночих імен мешканців Луцька

Роботу виконано на кафедрі історії та культури української мови ВДУ

У статті подано результати досліджень мотивації чоловічих і жіночих імен мешканців Луцька (на основі антропонімних матеріалів Державного архіву Волинської області й загсу та соціолінгвістичних питальників).

Мотиви вибору імен різноманітні. Одні батьки саме так називають дітей, бо вважають ці імена милозвучними. Інші надають перевагу конкретним іменам, тому що їх носять люди добропорядні, мудрі. Ще інші вибирають імена улюблених літературних героїв чи історичних та міфологічних осіб. У багатьох родинах добре збережена сімейна традиція називати дітей на честь когось із родичів.

Ключові слова: антропонім, антропонімна система, екстралінгвістичні фактори, найуживаніші імена, широко­вживані, наскрізні, модні.

Skoruk I. The motivation of male and female names among the inhabitants in Lutsk. The article deals with the results of investigation of motivation of male and female names among the inhabitants in Lutsk (based on the materials of State archive in Volyn Region, civil registrar’s office and sociolinguistic questionnaire).

The motive of name choice is very different. Some parents give their children definite names because they think these names sound nice. Some others prefer concrete names because wise and honorable people have these names. Another group of parents choose the names of their favorite literary heroes or historical and mythological persons. In some households there is still a family tradition to name their children in honor of one of the relatives.

Key words: anthroponym, anthroponymic system, extralinguistic factors, the most used names, wide used names, through names, popular names.

Дослідження екстралінгвістичних факторів, які впливають на постійні зміни репертуару імен і ступеня їх популярності, є одним із найважливіших завдань соціолінгвістики. На сьогодні відомі результати досліджень антропонімних уподобань мешканців Одеської області. Висновки С.Л.Брайченко щодо популярності деяких імен складені на основі уподобань інформантів різних вікових груп. Цікавим є те, що вони збігаються з висновками інших дослідників-антропонімістів, які вивчали іменники різних ареалів України. Наприклад, С.Л.Брайченко констатує, що імена Олена, Ольга, Ірина, Наталя, Тетяна і Людмила вирізняються стабільністю і великим уподобанням усіх інформантів [2, 62]. У жіночому іменнику м. Луцька в ХХ ст. стабільно функціонують, тобто не мають тенденції до різкого зростання чи спаду вживання, імена Ольга, Олена, Тетяна. Менш стабільні – Марія, Надія, Ірина, Наталія та Людмила [6, 36]. З-поміж найуживаніших жіночих імен Одещини, досліджуваних О.Ю.Касім, також вирізняються постійною активністю імена Наталя, Ольга, Тетяна, Ірина, Олена [3, 27]. Іменник м. Чернівців відзначається стабільністю та високим ступенем уживаності протягом 1950‑1968 рр. і 1990‑1995 рр. таких імен, як Олена, Тетяна, Ірина, Наталія, Світлана [7, 72].

Як бачимо, у віддалених один від одного регіонах одночасно користуються популярністю одні й ті ж імена, або вони відстають на 10‑15 років. Звичайно, важко дати точну інтерпретацію цьому цікавому явищу, але справедливою є думка В.А.Никонова про те, що хоча вибір імені в кожному випадку здається вільним, у різних місцевостях частота його виявляється настільки однаковою, ніби задана нормою [4, 84].

Особливо цікавою і цінною в цьому плані, на нашу думку, виступає проблема мотивації імен, вивчення якої допоможе виявити різноманітні екстралінгвістичні фактори, від яких залежить склад іменника і зміни в ньому.

Об’єктом нашого дослідження стали імена лучан різних років народження, мотивацію цих імен ... Читати далі »

ГЕЛЬМІНТОЗИ

У людини  відомо  більш ніж 250 видів гільмінтів. У процесі життя гільмінти проходять ряд статій розвитку ( життєвий цикл). При цьому статевозрілі форми ( імаго) паразитують в організмі кінцевого хазяїна, а виділені яйця або лічинки розвиваються або у зовнішгьому середовищі, або в організмі проміжних хазяїв. Людина може бути як кінцевим, так і проміжним хазяїном.

Гельмінти, життєвий шлях яких не може завершитись без людини, називаються гельмінтоантропонозами, а здатні  до існування без людини – гельмінтозоонозами.

Гельмінтози, або глисні захворювання, у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку зустрічаються дуже часто. Це  пов'язане з тим, що діти  у цьому віці ще не можуть дотримуватись в належній мері правил гігієни.

Найбільш поширені гельмінтози, які паразитують  у дітей: гострики, аскариди, волосоголовці.

Зараження відбувається фекально-оральним шляхом при потраплянні яєць глистів через немиті овочі та фрукти, іграшки, які дитина бере в рот, брудні руки, інколи – воду. Зараження частіше відбувається влітку і восени. Діти, які відвідують дитячі дошкільні колективи, страждають на гельмінтози частіше, бо скупчення дітей безумовно, сприяє поширенню хвороби.

Аскаридоз- паразитне захворювання, викликане  аскаридами. Ці круглі глисти паразитують в тонкому кишечнику людини і відкладають чисельну кількість яєць. Антропоноз. Дорослі екземпляри досягають завдовжки майже 40 см.

Цикл  розвитку аскарид:

-яйця аскарид, вийшовши з випорожненням, протягом двох тижнів дозрівають в навколишньому середовищі. При цьому в яйці розвивається лічинка.

-зрілі яйця аскариди, потрапивши в кишечник людини, під дією травних соків втрачають  захисну оболонку.

 -звільнені лічинки пробурюють слизову оболонку кишки і опиняються в кровоносному руслі, мігруючи через воротну вену у печінку, нижню порошнисту вену, праву половину серця, далі – в легеневий стовбур і легені.                   -із кров’ю лічинки можуть потрапляти у велике коло кровообігу і інші органи, а потім знов повертатися в судини малого кола.

-у легенях лічинки просвердлюють стінки альвеол, опиняються у бронхах і   з мокротінням потрапляють у ротову порожнину.

-потім разом із слиною вони знову потрапляють у кишечник. Лічинковий період розвитку аскариди, який триває 2-2,5 місяці, на цьому закінчується. Лічинки перетворюються у зрілих аскарид, які живуть у кишечнику близько року, відкладають у його порожнину сотні тисяч яєць на добу, потім  - гинуть і виходять із випорожненням. Цикл  продовжується.

Симптоматика: у перші тижні після зараження- період міграції лічинок у кров- дитина відчуває слабкість, нездужання, підвищується температура тіла, з’являється кашель з мокротінням, на шкірі може бути алергічний висип, схожий на кропив’янку. Загальні прояви хвороби нагадують бронхіт.

В період росту аскарид у кишечнику  відмічаються розлади травлення : проноси, запори, метеоризм; зниження апетиту, відраза від жирної їжі, слинотеча вранці. Можливі: нудота, блювання, які супроводжуються  запамороченням.  Періодично діти  скаржаться на болі в животі, частіше – навколо пупка. Продукти життєдіяльності аскарид викликають інтоксикацію, впливають на стан нервової системи дитини. Діти стають дратівливими, швидко втомлюються, часто скаржаться на нездужання, головний біль. У дітей молодшого віку можливі судоми.

Ускладнення:

-динамічна непрохідність кишечника. Розвивається внаслідок закупорювання просвіту кишки клубком аскарид.

-аскаридозний аппендицит. Проникнення аскарид по апендиксу може викликати його гостре запалення

-перитоніт

-запалення печінки з розвитком жовтяниці

-заповзання аскарид у дихальні шляхи з розвитком  ядухи.

Трихоцефальоз- паразитарне захворювання, викликане волосоголовцями. Це пероральний  геогельмінтоз, антропоноз. Волосоголовці – круглі глисти довжиною до 5 см, головний кінець їх тонкий, витягнений. Нагадує волосся. За допомогою його паразит глибоко занурюється  в слизову оболонку і підслизову оболонки кишки, поглинаючи кров хазяїна. Хвостовий кінець гельмінта потовщений і звернений у просвіт кишки. Колір волосоголовця- сіро-червоний. Паразитують ці гільмінти у товстій кишці до 5 років. Яйця відкладають у просвіт кишки . Навкруги паразитів утворюються інфільтрати, крововиливи, набряки, іноді – ерозії і некрози.  Вони здатні харчуватися поверхневими прошарками слизової оболонки кишки. Виходять назовні з випорожненнями. Термін дозрівання ... Читати далі »

МОЛОДЬ І ПРОБЛЕМИ ДУХОВНОСТІ

Проблема духовності молоді є актуальною і має явно виражений соціальний характер, оскільки пов`язана з таким фундаментальним поняттям, як формування особистості. Формування духовного світу молоді, духовності як провідної якості особистості - велике і складне завдання, що стоїть у центрі уваги педагогів, батьків, широкого педагогічного загалу.

На сучасному етапі проблемою духовності займаються багато вчених, серед яких: О.Майкіна, Г.Сагач, Т.Зазюн, С.Соловейчик, І.Зеліченко.

Духовність - творча спрямованість, наснага, енергія людини. Вона визначає спрямованість усіх розумових, емоційно-чуттєвих, вольових якостей людини, її здатність до самоусвідомлення себе, як особистості. Саме духовність задає напрямок усім психічним характеристикам людини.

На сьогоднішній день існує багато різних підходів до поняття духовності. Розглянемо деякі з них.

Перший підхід формується на основі матеріалізму. В даному випадку духовність розглядається як індивідуальна вираженість у системі мотивів особистості двох фундаментальних потреб:

1) ідеальної потреби пізнання;

2) соціальної потреби жити й діяти "задля інших".

Під духовністю переважно розуміється перша з цих потреб, а друга - під душевністю. З категорією духовності співвідноситься потреба пізнання - світу, себе, сенсу й призначення свого життя. Людина духовна настільки, наскільки замислюється над цими питаннями і прагне отримати на них відповідь. Об'єктивна користь духовної діяльності людини діалектично поєднується зі суб'єктивною безкорисністю, де нагорода - задоволення процесом пізнання оточуючого світу й задоволення від виконаного обов'язку. Ця відносна незалежність пізнавальної діяльності від негайного соціального схвалення робить духовність важливішим фактором розвитку цивілізації [1].

З точки зору провідного спеціаліста з психології індивідуальності, д.п.н. Л.М. Собчик духовність - це вищий рівень самосвідомості людини й емоційно диференційованого ставлення до явищ оточуючого життя. Це поняття не можна підмінити високим інтелектом й ерудицією, бо духовність людини - це вміння вийти за межі вузько егоїстичного прагнення вижити, досягти успіху, захиститися від негараздів. Це не тільки проблема самосвідомості, але й емоційна категорія, що в діалозі доброго і злого передбачає пріоритет першого. Для одних - це опора на мораль суспільства, на принципи релігійних догм, для інших - це власна совість, що не дозволяє перейти межу, за якою виникає небезпека зачепити інтереси інших людей. Наповнене духовним багатством життя передбачає не тільки включення в образ власного "Я" інформації про оточуючий світ, але й здатність розглядати своє "Я" у контексті світу. Тобто духовність - це поняття, що містить у собі небайдуже ставлення до оточуючого світу, прагнення наповнити своє життя любов'ю до країни, природи, людей, до того, що не є інструментом реалізації прагматичної необхідності. Духовність - це спрямованість людини на інші, нематеріальні цінності [2].

О.В. Сухомлинська в своїй роботі бачить духовність як складний психічний феномен самоусвідомлення особистості, внутрішнє сприймання, привласнення нею сфери культури, олюднення, вростання в неї і розуміння як власного надбання. Такий підхід передбачає розгляд духовної сфери як складової феномену культури [3].

Значне місце посідає поняття православної духовності. У православному християнстві духовність не розуміється як абстрактне релігійне життя, не ототожнюється з розумом, почуттями, високим рівнем розвитку творчих здібностей. Все це характеризує скоріше людину душевну. Православна духовність - це богоподібність, спрямованість усього життя, цілей і цінностей до Бога як джерела істинної духовності. Православна духовність неможлива без Христа, церковних таїнств і подвижницького життя; самовдосконалення, боротьби з гріхом у власній душі, безкорисливої любові до інших людей, - цим самим вона наближує людину до Бога, сприяє покращенню духовного світу [4]. Архієпископ Кам'янець-Подільський і Городоцький Феодор в одному з інтерв'ю сказав: "Людина - це не додаток до професії, а неповторна особистість, створена за образом і подобою Бога. Забуваючи про це, ми самі собі створюємо масу проблем - це і психічні розлади, і невпинне зростання наркоманії та алкоголізму (молода людина з пляшкою пива в руці - вже звична картина), і надзвичайно високий рівень дитячої злочинності." [6].

На думку Ж. Маценко, духовність є складним гармонійним поєднанням певних психічних та особистісних якостей людини. Як і будь-яке психічне явище, духовність виявляється у процесі взаємодії людини з довкіллям (природою, іншими людьми тощо), тобто має певні форми вияву, які можна досліджувати. Так, духовність виявляється у спрямуванні інтересів, нахилів людини на пізнання, засвоєння та створення духовних цінностей. Духовні цінності містять: загальнолюдські цінності (краса, добро, любов, знання ) та індивідуальні (інтереси, погляди, переконання, духовний ідеал, який є уявленням людини про такі якості особистості, такі особливості її ставлення до природи, людей, світу в цілому, які є гідними наслідування). У сукупності зазначені психічні утворення становлять духовні ціннісні орієнтації, які є однією з форм вияву духовності [7].

Формування духовності молоді особливо набуває актуальності сьогодні, коли складності соціально-економічного і політичного розвитку країни боляче вразили молодь. Серед дітей та молоді падає духовність, що пов'язано насамперед зі зниженням рівня життя в Україні, відсутністю соціальної захищеності, невизначеністю моральних орієнтирів у політиці держави і повсякденному житті. Засоби масової інформації та комунікації дедалі більше впливають на суспільство й особливо на молодь, пропагують насилля, зброю, силу, прищеплюють моральний конформізм і цинічно-гедоністичне ставлення до повсякдення.

Усе це призводить до відчуження дітей та молоді від моралі, спонукає їх до власних пошуків самореалізації, найчастіше в андеграундній субкультурі, і врешті-решт до певного заперечення духовності й моральності як суспільно і особистісно значущих феноменів. Ці процеси посилюються кризовим станом сучасної людини, яка перестає відігравати роль головного каналу долучення дитини до моральних начал і джерел розвитку моральності [5].

Архієпископ Кам'янець-Подільський і Городоцький Феодор, про якого ми уже згадували, щодо цього говорить: "За дітей зараз ведеться справжня війна, в якій з одного боку - церква, батьки та школа, а з другого - ідеологія розпусти з яскраво вираженим антихристиянським спрямуванням, секс-індустрія, контрацептичні фірми тощо. І якщо перші піклуються про духовне збагачення молоді, про збереження християнських традицій, то другі "турбуються" лише про збагачення власної ... Читати далі »