Одним із центральних питань, яке має загальнобіологічне значення, є вивчення закономірностей і молекулярних механізмів клітинної диференціації в процесі морфогенезу еукаріот. Важливість та фундаментальність генетичної регуляції фізіологічної та структурної диференціації обумовлює великий інтерес до цієї проблеми в сучасній фізіології рослин.

Ключове положення в генетичній регуляції морфогенезу еукаріот займають процеси диференційної експресії генів. Сформульована на початку ХХ століття концепція диференційної активності генів як молекулярного механізму диференціації клітин одержала можливість експериментального обґрунтування і подальшого розвитку з розробкою молекулярно-генетичних методів дослідження нуклеїнових кислот і ДНК:РНК технологій. У диференційній експресії генів сконцентровано відображені зміни генетичних програм, які ведуть до структурно-фізіологічної диференціації при індивідуальному розвитку організму в певних умовах зовнішнього середовища.

1. 1928р. Досліди Фредеріка Гріффіта
Відомо, що бактерія Pneutnococcus pneumoniae має кілька форм. Вірулентність бактерії визначається наявністю мукополісахаридний капсули, розташованої на поверхні клітини. Ця капсула захищає бактерію від впливів з боку організму-господаря. У результаті, бактерії, що розмножилися вбивають заражене тварина. Бактерії цього штаму (S-штам) утворюють гладкі колонії. Авірулентние форми бактерій не мають захисної капсули і утворюють шорсткі колонії (R-штам). Мікробіолог Фредерік Гріффітс в 1928 році ін'єктувати мишам живого пневмокока R-штаму разом з S-штамом, убитим високою температурою (65 ° С). Через деякий час йому вдалося виділити із заражених мишей живих пневмококів, що володіють капсулою. Таким чином, виявилося, що властивість вбитого пневмокока - здатність утворювати капсулу - перейшло до живої бактерії, тобто відбулася трансформація. Оскільки ознака наявності капсули є спадковим, то слід було припустити, що якась частина спадкового речовини від бактерій штаму S перейшла до клітин штаму R.
У 1944 році О.Т. Евері, К.М. Маклеод і М. Маккарті показали, що таке ж перетворення типів пневмококів може відбуватися в пробірці, тобто in vitro. Ці дослідники встановили існування особливої ​​субстанції - "трансформуючого принципу",-екстракту з клітин штаму S, збагаченого ДНK. Як далі з'ясувалося, ДНK, виділена з клітин S-штаму додана в культуру R-штаму, трансформувала частина клітин в S-форму, Клітки стійко передавали цю властивість при подальшому розмноженні. Обробка "трансформуючого фактора" ДНК-Азою, ферментом руйнівним ДНK, блокована трансформацію. Ці дані вперше показали, що саме ДНК, а не білок, як вважали до тих пір, є спадковим матеріалом.

1. Гідатофіти – це водяні рослини, цілком або майже цілком занурені у воду. Вийняті із води, ці рослини швидко висихають і гинуть, бо в них редуковані продихи і нема кутикули. До них належать водяний жовтець, елодея, валіснерія, рдесник, водопериця.
Листкові пластинки гідатофітів тонкі, часто розсічені, що сприяє повнішому використанню послабленого у воді сонячного світла і засвоєнню вуглекислого газу. Підтримувані водою пагони майже не мають механічних тканин, у них розвинена аеренхіма. Інколи у них зустрічається різнолистість – гетерофілія, а в багатьох наявні плаваючі на поверхні води листки.
Коренева система гідатофітів дуже редукована, інколи взагалі відсутня, або втратила свої функції, як у ряски. У них відсутні провідні тканини, тому поглинання води і мінеральних солей відбувається усією поверхнею тіла. Квітконосні пагони виносять квітки на поверхню води, а після запилення вони знову можуть занурюватися у воду і дозрівання плодів здійснюється уже під водою.
2. Гідрофіти – це наземно-водяні рослини, частково занурені у воду. Ростуть на берегах водойм, на мілководді та на болотах. Зустрічаються в районах з різними кліматичними умовами. До них відносять очерет звичайний, частуху подорожникову, бобівник трилистий, калюжницю болотяну. У них краще, ніж у гідатофітів розвинуті механічні та провідні тканини, добре виражена аеренхіма. У листках гідрофітів наявний епідерміс з продихами, але інтенсивність транспірації надто висока, тому вони можуть рости тільки на постійному інтенсивному поглинанні води.