4.1. Історія еволюційного вчення. Сучасна синтетична теорія еволюції.

4.2. Мікроеволюція як основа еволюційного процесу

4.3. Видоутворення

4.4. Макроеволюція

4.5. Гіпотези походження життя на Землі

Еволюція(від лат. еволютіо — розгортування) — процес необоротних змін у будові та функціях живих істот протягом їхнього історичного існування.

Результат еволюції - пристосованість організмів до умов довкілля.

Еволюційне вчення- наука про фактори, механізми, загальні закономірності та наслідки еволюції.

4.1.Історія еволюційного вчення

Еволюційні уявлення в стародавньому світі.

Давній Китай.Життя виникло з одного джерела шляхом поступового розгортання і розгалуження.

Антична епоха.

Діоген. Усі речі є результатом диференціації однієї тієї ж речовини і подібні до неї.

Фалес. Началом всього живого є вода або волога.

Анаксимандр. Рослини, тварини, людина виникла з Землі, що розвивалася.

Анаксагор. Організми розвинулися із зародків, які містя­ться в повітрі. Ввів поняття про безмежно малі оди­ниці матерії.

Геракліт Ефеський (535-475 рр. до н.е.) - основна праця - "Про природу". Вважав, що світ вічний і єдиний; у ньому все змінюється і нічого не повторюється в т.ч. жива природа, підкоряється закону протилежностей. "Все тече, все змінюється", "в одну і ту ж річку двічі не увійти"

Демокріт (460-370 рр. до н.е.) вважав, що життя зародилося із неживої матерії під впливом сонячного промінння. Життя підтримується завдяки особливим "атомам вогню"; нові види з'являються завдяки взаємним змішуванням (тобто гібридизації)

Джерело - http://www.studfiles.ru/preview/5280030/

Лишайники – симбіотичні організми, які є складними об’єктами для фізіологічних досліджень, тому що складаються із двох протилежних компонентів – гетеротрофного гриба та автотрофної водорості. Вчені вважають, що у них ще досить багато таємниць.

 Інтенсивність фотосинтезу у лишайників набагато нижча, ніж у вищих рослин. Спостереження та вимірювання відношення продуктивності асиміляції у листуватих лишайників та картоплі складає 1 : 16. Вчені пояснюють це тим явищем, що у лишайників наявні часті періоди екологічної депресії – висихання та повернення до нормального життєдіяльності, навіть, в умовах низьких температур та незначного вмісту вуглекислого газу, де інші рослини там гинуть. Цим же можна пояснити і їх повільний ріст.

 Процес фотосинтезу у лишайників залежить від багатьох екологічних факторів. Хлоропласти клітин у слані під шаром із гіфів одержують значно менше світла, ніж хлоропласти під епідермою у листках вищих рослин. Температурний оптимум фотосинтезу для більшості лишайників знаходиться у межах від +10 до +250С, хоча поглинати вуглекислоту можуть і до +350С, і до -250С.

Другое название мамонтовое дерево из-за исполинских размеров и внешнего сходства его огромных свисающих ветвей с бивнями мамонта. Секвойядендрон гигантский был описан в 1853 году после открытия мамонтова дерева европейцами его название несколько раз менялось. Секвойядендрон гигантский поразил воображение жителей Старого Света и ему присваиваются имена величайших людей. Так, знаменитый английский ботаник Д. Линдли, описавший это растение, называет его веллингтонией в честь англичанина герцога Веллингтона, героя битвы при Ватерлоо. Американцы в свою очередь предложили название вашингтония (или секвойя Вашингтона), вчесть первого президента США Д. Вашингтона, возглавившего освободительное движение против англичан но так как название вашингтония и веллингтония были уже ранее присвоены другим растениям. То в 1939 году этот род получил название секвойядендрон.